|
|
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ |
| |
Освіта
До кінця ХІХ ст. в Афганістані існували тільки мусульманські школи, навчання в яких зводилося в основному до завчання напам'ять уривків з Корану арабською мовою. Перша світська школа - ліцей Хабібія - відкрилася в 1903р. Сучасна система освіти почала формуватися після проголошення незалежності Афганістану (1919).
Народна освіта підпорядковується Міністерству освіти, створеному в 1921р. Обов'язкове початкове навчання дітей з 7-8 до 13-14 років, встановлене ще Конституцією 1931р., практично здійснюється слабко. Викладання ведеться однією з державних мов - пушту або дарі; друга державна мова є обов'язковим навчальним предметом з 4-го класу початкової школи. Навчання у школі безплатне і роздільне на всіх ступенях. Велике місце у навчальних програмах всіх навчальних закладів відводиться вивченню мусульманської релігії. Є значна кількість мусульманських шкіл.
Початкова школа 6-річна в місті і 3-річна в сільській місцевості. На базі 6-річних початкових шкіл працюють 3-річні проміжні школи, які готують до вступу в середні школи, професійні навчальні заклади і до практичної діяльності. Середня школа має 3-річний термін навчання; випускник отримує ступінь бакалавра, що дає право на вступ у вузи.
Найбільший вищий навчальний заклад Афганістану - Кабульський університет (відкритий у 1946 на базі раніше створених факультетів; перший з них - медичний факультет - заснований у 1932); має факультети: медичний, юридичних і політичних наук, природничих наук, літературний, економічний, інженерний, сільськогосподарський, педагогічний, мусульманського права.
У 1963р. в Джелалабаді відкрився перший факультет майбутнього університету - медичний. У 1967р. почалися заняття у Політехнічному інституті в Кабулі, побудованому за сприяння СРСР. Інститут готує інженерів з геології, розвідки і розробки родовищ корисних копалин, технології переробки нафти і газу, промислового і цивільного будівництва, автомобільних доріг тощо.
Література
Література Афганістану розвивається двома мовами - пушту і дарі (фарсі-кабулі). Великим є вплив на літературу фольклорних традицій. Для багатьох народностей країни (белуджі, нуристанці тощо) фольклор залишається головним джерелом задоволення естетичних потреб. У народному середовищі популярні різні варіанти притч - хікаятів, чарівних казок, переказів і легенд про подвиги епічних героїв. Особливо багато представлені поетичні жанри. Вірші і пісні афганців (сандирі), туркменів (айдим), таджиків (тарані) незмінно супроводжують їх у повсякденному житті.
Творчість поетів-класиків Х-ХV стст. (Рудакі, Фірдоусі, Сааді та інших) перською (фарсі) мовою є спільним надбанням сучасних літератур Ірану, Таджикистану й Афганістану.
Дані про літературу мовою пушту до ХV ст. уривчасті і суперечливі. Збереглися тільки два джерела - "Житія святих" і "Невідомий скарб". Найбільш достовірною пам'яткою письмової літератури мовою пушту є створена на початку ХV ст. історія завойовних походів афганців "Кадастрова книга шейха Малі". Популярністю в народі користувався рух секти рошані, яка проповідувала "рівність всіх людей перед богом" (2-а половина ХVІ - 1-а половина ХVІІ стст.). Значний слід залишила світська феодальна поезія ХVІІ-ХVІІІ стст.: патріотичні вірші Хушхальхана Хаттака, прониклива лірика Абдуррахмана, вишукані твори Абдулхаміда, натхненні рядки про "вічно юну і прекрасну" Батьківщину, створені Ахмадшахом Дуррані.
Лише після здобуття Афганістаном незалежності (1919) література набула громадського звучання. Ідеї патріотизму, служіння народу стали лейтмотивом творчості більшості письменників. Широкою популярністю користується цикл віршів у прозі Абдуррауфа Бенава, що пройнятий симпатією до народу. Гуль-Пача Ульфат - автор глибоких за змістом віршів і філософського есе у прозі. У повістях та оповіданнях Нур Мухаммеда Таракі відображене життя селян. Творцями жанру дорожнього нарису стали Кіамуддін Хадім і Садікулла Ріштін. Лірико-пісенний жанр у традиціях фольклору представляє Зія Юарізада. Мотиви народних переказів покладені в основу оповідань Абдуррахмана Пажвака; його герой вступає в конфлікт з консервативними засадами суспільства. У зв'язку з розвитком капіталістичних відносин в економіці країни розширюється коло літературних тем, істотно змінилися жанровий діапазон і творчий метод навіть тих письменників, які тривалий час дотримувалися традиціоналізму (Абдулхак Бетаб, Халілулла Халілі та інші).
Архітектура й образотворче мистецтво
| | Статуя Будди у Баміані
|
Деякі пам'ятки архітектури і образотворчого мистецтва на території Афганістану датуються ще ІV тис. до н.е. (залишки поселення Мундігак, наскальні зображення). Мистецтво періоду Греко-Бактрійського царства розвивалося під впливом елліністичного мистецтва. Збереглися руїни численних буддійських монастирів (з глини, сирцю, іноді каменю), прямокутні в плані, з внутрішнім двором і ступами - масивними спорудами з півсферичним верхом (поблизу Бактрі, у Хадді тощо). У долині Баміана у І-VІІІ стст. збудований величезний печерний монастир з колосальними статуями Будди у скельних нішах.
| | Зруйнування талібами статуї Будди
|
Середньовічне мистецтво Афганістану пов'язане з художніми традиціями Середньої Азії, Ірану, частково Індії. Зростає кількість укріплених міст; будуються палаци, мечеті, усипальні з обпаленої цегли, декоровані візерунковою кладкою з цегли, різьбленої теракотою і стукотом (у ХV ст. - поливою). Серед видатних пам'яток - палац Лашкаргах в Бусті (ІІ ст.), меморіальні вежі в Газні (ХІІ ст.); мінарет поблизу селища Джам (між 1153-1202), Соборна мечеть з галереями навколо двору в Гераті (початок ХІІІ-ХІV стст.), облицьовані полив'яною плиткою мавзолей Гаухаршад під візерунковим рубчастим куполом і мінарети - в ансамблі Мусалла (1417-38) у Гераті, мавзолей-мечеть Ходжа Абу Наср Парса у Балхе (ХІV ст.), інші. Образотворче мистецтво представлене переважно мініатюрою гератської школи, яка відома з початку ХV ст. (наприклад, "Шахнаме", 1430, Голестанський палац у Тегерані) і досягла розквіту в 2-й половині ХV ст. у творчості видатного мініатюриста Кемаледдіна Бехзада, його учня Касима Алі та інших художників, які працювали у придворних майстернях. Видатні художники сучасності: живописці Абдулгафур Брешна - жанрист і пейзажист, Абдулазіз Тарзі - пейзажист-декоративіст, Гаусуддін - жанрист і портретист, Хумаюн Іттімаді - автор стилізованих історичних картин; скульптори Мухаммед Хайдар, Мухаммед Реза Кандагарі та інші. Існує Школа образотворчого і прикладного мистецтва в Кабулі.
Музика
Музика Афганістану - складне сплетіння музичних культур різних народів - афганців, таджиків, узбеків, туркмен, белуджів... Активно впливає на неї народна музика Індії та Ірану. Джерела професійної музики Афганістану сягають VІІІ-VІ стст. до н.е. і пов'язані з культовими мелодіями релігійних обрядів. Надалі придворні співаки і музиканти сприйняли перську систему нотації. Канонізовані форми придворної музики збереглися в Афганістані до початку ХХ ст. Однак розвиток музичної культури країни визначався передусім народно-пісенною творчістю.
Афганська народна музика одноголосна, для неї типові діатонічні лади і лади із збільшеною секундою, мелодія в діапазоні кварти і квінти. Найпопулярнішим жанром є пісня-двовірш (ландий), це дві нерівних за метром мелодичні побудови. Тексти ландий різноманітні за тематикою. Танцювальні пісні відрізняються ритмічною чіткістю; для весільних пісень характерний наспівно-речитативний стиль. Складні за структурою жанри газель, мухаммас, чарбайт, що виконуються зазвичай професійними музикантами. Музичні інструменти: струнно-щипкові (тамоур, рубаб, дільрубаб), струнно-смичкові (сарінгай, гіджак), струнно-ударні (сантур, чанг), духові (сурнай, бінбаджа, шпелий, туда), клавішні (фісгармонія), ударні (наккара, дамама, даріал, дупра, долкай).
Найвидатнішим музичним діячем, який виховав багатьох сучасних музикантів Афганістану, є Касим Афган. Європейську музичну освіту здобули музиканти-інструменталісти Мухаммед Омар, Мухаммедін Захейль, співак Хафізулла Хіяль, інші.
Драматичний театр
| | пейзаж
|
Джерела театралізованих видовищ в Афганістані мають давню історію: масові видовища влаштовувалися ще в Х-ХІІ стст. при дворі газневидських шахів. У народі здавна популярні виступи бродячих комедіантів - лялькових театрів, приборкувачів тварин тощо.
Сучасне театральне мистецтво виникло в Афганістані після здобуття країною незалежності (1919).
Перший самодіяльний театр виник у Кабулі на початку 20-х рр. ХХ ст., на його сцені ставилися п'єси просвітницького змісту. У ці ж роки формується афганська драматургія. У п'єсах Рашида Латіфі, Абдулгафура Брешна, Мухаммеда Алі Раунака, Абдулкаюма Бесета та інших робляться спроби відобразити життя різних верств населення країни, ставляться гострі питання сучасності ("Салонний фахівець" Рашида Латіфі, "Вогонь під попелом" Абдулкаюма Бесета). Драматурги часто є постановниками своїх п'єс. Серед відомих акторів - Абдулкаюм Бесет, Рафік Садок. Театри включають в репертуар і перекладну драматургію - твори Мольєра, У. Шекспіра, М. В. Гоголя, А. П. Чехова. Акторів і режисерів готує студія при театрі "Похині нин дарі" і Театральна школа (створена в 1956).
Основні визначні пам'ятки
Серед визначних пам'яток країни свого часу були - кабульський музей з прекрасною колекцією буддійських експонатів - мечеть XV ст., в якій знаходиться гробниця каліфа Алі, зятя пророка Муххамеда (м. Мазарі-Шаріф), стіни Старого міста, Велика Мечеть (м. Герат) - розвалина старого Газні, особливо примітні 2 вежі висотою 43 метри (м. Газні); - базари, декілька мечетей і гробниця першого еміра Афганістану Ахмад Шаха (м. Кандагар); у Балці помер пророк Зороастр (Заратуштра).
|
|
|
|
