|
|
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ |
| |
Культура та писемність
Хорватська писемність була створена на початку ІХ ст. послідовниками та учнями Кирила і Мефодія. Своєрідність хорватської культури у слов'янському світі багато в чому зумовлена тим, що Хорватія - єдина з країн Західного (Римського) обряду, в якій Римсько-католицька церква до ХІ ст. дозволяла проведення літургії не латинською, а церковнослов'янською мовою, близькою до хорватської, але відмінною від розмовної. Перші богослужебні книги були написані глаголицею.
Починаючи з ХІІ ст. хорватська мова широко використовувалася в офіційних документах, однак з ХІV ст. все більше впроваджувалася латинська. У ранньому Середньовіччі в Хорватії вже було створено багато творів місцевою мовою, включаючи житія святих, казки, перекази, народні пісні, прислів'я. Першими поетичними творами хорватів стали молитви.
У ХV-ХVІ ст.ст. міста Раб, Задар, Шибеник, Трогир, Спліт, Хвар, Корчула, Дубровник і Котор стали центрами хорватського Відродження. В числі відомих поетів і драматургів цієї епохи Мазко Маруліч (1450-1524) з Дубровника, автор численних релігійних, історичних і поетичних творів, а також Марін Држич (1510-1567), видатний комедіограф. Маруліч віддавав належне своїм анонімним попередникам, стиль яких він наслідував при написанні епічної поеми на біблійний сюжет "Юдіфь" (1501), яка традиційно вважається класичним твором хорватської літератури.
Іллірійський рух (ілліризм) 1830-1840-х років мав вплив на хорватську культуру, причому віддавав перевагу досягненням Ренесансу і Барокко. У 1842р. в Загребі було засноване національне літературно-наукове товариство "Матіца іллірійська" (або "Матіца хорватська"), яке відіграло ключову роль у культурному і літературному житті Хорватії. Яскравим представником ілліризму був поет, вчений, громадський і політичний діяч Людевіт Гай (1809-1872). Як головний символ єдності і спосіб культурного об'єднання хорватів і південних слов'ян він виділяв спільну мову, якою вважав штокавський діалект. У 1836р. опубліковано граматику "іллірійської" мови, а в 1850р. хорватські і сербські мовознавці уклали угоду про принципи єдиної мови, що сприяло бурхливому розвитку художньої літератури.
Мистецтво і скульптура
Сучасні хорватські мистецтво і скульптура розвивалися у двох головних напрямках. До першого можна віднести роботи Івана Мештровича (1883-1962, у 1947р. емігрував у США) в області модерністської монументальної скульптури. Мештрович прагнув у пластичному мистецтві передати національний стиль, що базується на європейській традиції. Другий напрямок представлений школою художників-примітивістів (найяскравіший представник - Іван Генераліч, нар. в 1914р.), які шукали національний стиль у способах сільського життя в Хорватії. Істотний вклад у розвиток музичної культури Хорватії зробив композитор, диригент і педагог Іван Зайц (1831-1914), який був директором і викладачем музичної школи при музичному товаристві, очолював першу постійну оперну трупу при Хорватському національному театрі, влаштовував симфонічні концерти силами оркестру цього театру. Зайц - автор приблизно 200 хорових і 170 пісенних творів, 20 опер, у тому числі національно-патріотичного змісту.
Другим яскравим музичним діячем, вже ХХ ст., був композитор і диригент оперної трупи Хорватського національного театру в Загребі Яків Готовац (1895-1982).
У галузі кіномистецтва міжнародне визнання здобула загребська школа мультиплікації.
Система освіти
У Республіці Хорватія обов'язковою є базова восьмирічна освіта. Більшість шкіл - державні. В останні роки відкрилося кілька експериментальних приватних шкіл.
Базова школа включає два ступені: перший - чотирирічний, де навчання веде один викладач, і другий - також чотирирічний, з викладанням різних предметів різними викладачами. Після закінчення початкової школи 94% учнів продовжують навчання в 4-річних гімназіях (загальноосвітніх, гуманітарних, з навчанням сучасним іноземним мовам або природничим наукам), у чотири- або трирічних торгових училищах, середніх професіонально-технічних школах або в школах мистецтв.
Навчання ведеться переважно хорватською мовою, але в місцях компактного проживання національних меншин існують школи з викладанням угорською, чеською, італійською, українською мовами. В Осієку відкрито школу з викладанням німецькою мовою, а в Загребі є спеціальна школа, де навчаються євреї. Складніше (з політичних мотивів) йде справа з навчанням сербською мовою по підручниках, надрукованих кирилицею. У Славонії і Бараньї, де конфлікт врегульований правовими документами і ведеться міжнародний моніторинг, легалізовано сербські школи. В інших районах вивчення сербської мови та ознайомлення з сербською культурою проводиться в основному в рамках зимових і літніх шкіл.
Загалом 97% дорослого населення країни грамотні (вміють читати і писати).
У Хорватії діють чотири державних університети - в Загребі, Спліті, Рієці та Осієку. Крім того, відкрито 4 приватних вищих навчальних заклади. Найстаріший Загребський університет фактично був заснований у 1669 і реорганізований у 1948р.
Діють університети (55 факультетів), 4 академії мистецтв, 7 політехнічних вузів, 6 закладів вищої професійної освіти, педагогічні академії, 8 педагогічних інститутів. Філіали університетів розташовані в багатьох містах країни (Крижевці, Карловаці, Чаковеці, Петриньї, Дубровнику, Шибенику, Пожегу).
Професорсько-викладацький склад університетів налічує близько 2000 осіб. Загальна кількість студентів - близько 84 тис., причому 58% з них навчається в Загребі.
Наукові дослідження проводяться в усіх університетах. Діяльність ряду науково-дослідних інститутів координує найбільша в країні наукова установа - Хорватська (Югослов'янська) академія наук і мистецтв (заснована в 1867 єпископом Й.Штросмайєром).
У країні функціонують 30 державних наукових установ: у Загребі - Інститут економіки, Інститут міжнародних відносин, Хорватський історичний інститут, Інститут історії мистецтв, Інститут медичних досліджень та охорони здоров'я, Фізичний інститут, Хорватський ветеринарний інститут, Інститут вивчення міграцій та етнології, Старослов'янський інститут, Інститут імені Р.Бошковича (фізичних та хімічних досліджень), Інститут соціальних досліджень, Інститут туризму, Хорватський інститут мостів та інженерних конструкцій, Фінансовий інститут, Геологічний інститут, Інститут етнології і фольклористики, Інститут філософії, Бродарський інститут (морських досліджень і спеціальних технологій), Інститут соціальних досліджень імені Іво Пілара, Антропологічний інститут, Археологічний інститут, Енергетичний інститут, Інститут хорватської мови і лінгвістики; у Спліті - Інститут океанології і рибальства та Інститут адріатичного землеробства і меліорації карста; в Ястребарсько - Інститут лісівництва; в Осієку - Сільськогосподарський інститут; у Пореччі - Інститут сільського господарства і туризму.
У країні діють сотні наукових і спеціальних бібліотек - при університетах та інших навчальних закладах, науково-дослідних інститутах. Найбільші бібліотеки Хорватії: Національна та університетська в Загребі, міські - в Загребі і Спліті, наукові - в Рієці і Задарі. Багато монастирських бібліотек, особливо в Далмації, і Державний архів в Загребі мають цінні зібрання рукописів.
Засоби масової інформації
У Хорватії видається більше десяти щоденних і щотижневих інформаційно-політичних видань. Найпопулярніші з них видаються в Загребі: вечірня газета "Вечерні лист", ілюстрований тижневик "Арена", політичний тижневик "Глобус", газети "Вєснік" і "Новий вєснік". У Спліті і Загребі видається тижневик "Недельна Далмація", у Спліті - газети "Слободна Далмація", в Рієці газети "Новинні лист", в Осієку - незалежна газета "Голос Славонії".
У 1990 було засноване Хорватське інформаційне агентство HINA. Хорватське радіо і Хорватське телебачення ведуть передачі хорватською мовою.
|
|
|
|
