|
|
ГЕОГРАФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ |
| |
Рельєф
Найнижча точка країни - Адріатичне море (0 м).
Найвища точка країни - гора Дінара (1831 м).
Долини та рівнини становлять 53% території країни, 20% - пагорби.
Значна частина Хорватії лежить на висотах понад 500 м, але ці гори не вищі 2000 м. Низини переважають у східній і північно-західній Хорватії, у той час як найвищі гори знаходяться переважно в області, яка відділяє континентальний материк від узбережжя (Рісняк - 1528 м, Велика Капела - 1533 м, Плєшевиця - 1657 м), або поблизу моря (Учка - 1396 м, Велебіт - 1758 м). Найвищі гори в Далмації: Віково (1762 м) і Дінара (1831 м).
Центральна та східна Хорватія майже вся рівнинна. Гори є, але невеликі (Зумберак - 1178 м, Іванчиця - 1061 м, Медведиця - 1033 м). Гірський Котар середньої висоти. Серед інших складових Хорватії нижче 500 м є тільки вузькі долини річок Купи, Огулім та басейн Плашки.
Гори та їх шпилі. Дінари - 1831 м, Камешниця - 1810 м, Віоково - Светі Яуре - 1762 м, Велебід - Ваганськи Врх - 1757 м, Плєшевиця - Озибід - 1657 м, Клєман - Клєман - 1591 м, Велика Капела - Бєлоласіка - 1534 м, Рісняк - Великий Рісняк - 1528 м, Світлая - Світлая - 1508 м, Снєжнік - Снєжнік - 506 м.
Поверхня у різних районах Хорватії.
Більшу частину території центральної частини Панонії займає Словенське плоскогір'я, поділене глибокими та крутосхилими долинами річок Сава, Купа та Крка та їхніми притоками на ланцюжок низько-гірських хребтів та пагорбів. Вони в основному лежать у північно-західному напрямку. Висота - 300-800 метрів. Окремі хребти - Жумберачке, Планіна (центральна частина території) сягають 1000 м і вище. Гори Тртінов - 1180 м.
На південно-західну територію простягаються низькогірні відроги Дінарського нагір'я, висоти - 600-800м, найбільша - 1252 м. Пасма та хребти плоскі, шириною 0,5-2 км, крутизна схилів сягає 20 град., пагорбів - 6-10 градусів. Вони посічені глибокими промоїнами та ярами. У горах, особливо у відрогах Дінарського нагір'я, дуже розвинуті карстові форми рельєфу (ями, карсти, поля, сухі долини).
Східну та південно-східну частини території займає горбкувата полонина, порізана численними річками, ярами та балками з крутими схилами. Висота пагорбів і схилів в основному становить 150-300 м. Шпилі їх округлі або плоскі, схили пологі - 5-10 градусів. У північно-східному напрямку над рівниною піднімається шпиль Медведиця. Найвища гора - Слеме (1034 м). Гребінь хребта широкий і хвилястий, вершини округлі або плоскі. Схили круті та обривисті, до 20 град., з багатьма промоїнами.
Для долин найбільших річок (Сава, Купа, Крка) характерне чергування розширених до 15 км та звужених до 0,5-1,5 км, місцями каньйоноподібних, глибиною 100-150 м, ділянок. Дно полонин плоске. На розширених ділянках з численними протоками. Схили полонин високі та обривисті.
На північному сході, а також у західній частині міжріччя Драви та Мури місцевість горбкувата, висота 200-300 м. На півдні - гірська, висота - 400-600 м. Найбільш важкодоступними є хребти Іванщина (максимальна висота 1060 м) та Калнік (максимальна висота 642 м). Шпилі пагорбів та гір округлі або плоскі, схили обривисті - 5-20 градусів. Місцями - до 35 градусів. Вкриті лісом, вузькими та глибокими долинами річок.
Решту території займають долини річок Драва і Мура. Долини широкі, з плоским дном, посічені річками і каналами, з густою мережею доріг.
На півдні Хорватії місцевість - напівзакрита густозелена передгірна полонина з пагорбами, пересічена рікою Сава та її численними притоками. Висота пагорбів становить 200-300 м, верхівки їх округлі або плоскі, схили пологі - 6-10 градусів.
На сході більшу частину території займають невисокі (700-800 м) гірські хребти Словонії та їх горбкуваті передгір'я, які чергуються з просторими улоговинами. Найбільш важкодоступні гірські хребти - Пошук і Пшунь, висотою 984 м. Гірські шпилі хребтів широкі, верхівки округлі або плоскі, схили обривисті - 10-30 градусів, вкриті лісом з глибокими та вузькими полонинами. Хребет Білогора та пагорбкуваті передгір'я пересічені менше. Вони мають округлі шпилі і пологі, до 10 градусів, схили.
Південно-східна частина зайнята Середньо-Дунайською низиною. Висота хребта Медведіца - 862 м. Шпилі гір округлі та плоскі, схили обривисті - 10-20 градусів, з вузькими річковими долинам та промоїнами. Низини між гірськими масивами та пагорбами знаходяться на висоті 100-150 м.
Східна Славонія. Більшу частину території займає Середньо-Дунайська низина, напівзакрита полонина висотою 80-100 м. Поверхня полонини переважно плоска або дещо горбиста, дуже заболочена, пересічена ріками Дунай і Драва та їх численними притоками, каналами та улоговинами, і є великою перешкодою для транспорту поза шляхами. Місцями, переважно на півдні та південно-західній території, над полонинами височать вкриті лісом пасма пагорбів і невисоких гір, висотою 200-400 м.
Далмація. Територія південної Далмації знаходиться на південному заході півострова Істрія. Майже всю територію займають горбкуваті полонини висотою 300-450 м. Поверхня полонини складається з легко розчинних вапняків, дуже посічена численними ярами, проваллями, а також глибокими рівчаками і розколинами з важко доступним карстовим рельєфом. У напрямку з заходу на схід полонину пересікає вузька (300-600м) і глибока (100-200м) долина підземної карстової річки з обривистими (до 45 град.) схилами. Значна пересіченість місцевості та численні затори з каміння заважають руху транспорту поза шляхами. На заході рівнина поступово переходить у рівну узбережну низину.
Морське узбережжя переважно низьке та пологе. Узбережна лінія хвиляста. Берег розсічений численними затоками та бухтами, деякі з них глибоко врізаються в сушу. У смузі узбережжя багато невеликих островів, рифів та балок. Глибина 5 м - на відстані 0,3-0,7 км від берега. Глибина 10 м - на відстані 0,5-1,5 км від берега. Грунт морського дна піщаний або кам'янистий. Добові припливи невеликі. Їх висота - від 1 до 2 м . У період з жовтня до березня, внаслідок сильних вітрів на морі спостерігається сильне хвилювання. Коливання моря під час припливів та відпливів сягає 2 м.
Східна частина території узбережжя материка горбкувата. Гірські хребти Велика Капела, Велебід належать до Дінарського карсту. Вони витягнуті вздовж узбережжя і є серйозною перешкодою для висадження на берег і продовження руху вглиб території. Переважна висота хребтів - 800-1300 м, на південному сході - до 1600 м. Найвища гора - Плєшевиця (1652 м). Гребені хребтів широкі та хвилясті, вершини округлі, схили обривисті (10-30 град.), довжина - 12 км, пересічені глибокими промоїнами. Міжгірні полонини, шириною до 3 км, та улоговини, як правило карстового походження, знаходяться на висоті 200-600м, мають рівну або пологу хвилясту поверхню, розсічену долинами річок та улоговин.
Західна частина території знаходиться на висоті 150-500м. Поверхня полонини горбкувата, з багатьма глибокими розколинами, ярами, улоговинами, які створюють значні перешкоди для руху транспорту. Окремі ділянки полонини мають плоску поверхню, посічену густою мережею зрошувальних каналів, що також суттєво ускладнює рух транспорту поза шляхами. Зі сходу полонина обмежена хребтами Чичарія (700-900 м, найвища гора - Учка (1395м), витягнутими уздовж морського узбережжя. Гребінь хребта вузький, до 0,5 км, вершини куполоподібні, крутизна схилів - 10-30 градусів. З численними річковими долинами та промоїнами.
Велику частину території займають вкриті лісами середньої висоти хребти південно-західної частини Дінарського нагір'я - Дінарський карст. Гірські хребти витягнуті паралельно до узбережжя моря, утворюють мережу послідовних перешкод, переважна висота хребтів - 800-1500 м. Шпиль г. Ваганськи (1757 м) знаходиться в центрі цього району. Гребені гірських хребтів здебільшого вузькі, вершини куполоподібні, схили обривисті - 15-30 градусів.
У горах Велебід схили нерідко обривисті, скелясті, з щілиноподібними річковими долинами та улоговинами. Висота скелястих урвищ - 50-100м, довжина - до 4 км. Міжгірні полонини, ширина близько 12 км, та улоговини, як правило карстового походження, розташовані на висоті 600-900м і мають пологу хвилясту або горбкувату поверхню, забезпечені шляхами і є найзручнішими проходами. На дні улоговин багато карстових ярів, воронок, проваль, що створюють головні перешкоди для руху транспорту поза шляхами.
В районі Шибеника місцевість низькогірна. Гірські хребти переважно висотою 200-400 м. Шпиль - гора Кртолін (500 м), розташована у південно-східній частині території. Вони витягнуті паралельно до берега моря і пересічені мережею улоговин, створюють сприятливі умови для руху транспорту на території. Гребені хребтів переважно широкі, вершини круглі або плоскі, схили круті - 20-30 град., розсічені улоговинами та промоїнами, нерідко зі скелястими обривами висотою 100-150 м, довжиною близько 10 км. Улоговини карстового походження, дно переважно плоске, місцями полого-хвилясте, долини річок вузькі та глибокі, нерідко з обривистими схилами. На території поширені різні форми карстових рельєфів. Провалля, печери та поля.
Узбережні острови горбисті та низькогірні, висотою 150-330 м, верхів'я пагорбів та гір округлі, місцями платоподібні або плоскі. Схили крутизною 15-25 град., нерідко зі скелястими обривами. Місцевість поза дорогами у сухий період року на більшій частині території придатна для руху колісної і гусеничної техніки.
Дінари. Місцевість горбиста, дуже пересічена, важкодоступна поза шляхами для всіх видів транспорту. Гірські хребти мають переважно висоту 500-1500 м. Найвища точка - гора Троглав, розташована в північній частині території. Гірські хребти переважно широкі та хвилясті, вершини округлі або плоскі, схили крутизною 20-30 град., розсічені улоговинами та промоїнами, нерідко зі скелястими обривами висотою близько 400 м і довжиною до 10 км. Улоговини карстового походження, розташовані на висоті 300-700м. Дно улоговин переважно плоске, місцями заболочене. Долини річок вузькі і нерідко з обривистими схилами. На території присутні різні форми карстового рельєфу: провалля, печери тощо.
В районі Дубровніка місцевість гірсько-лісиста, сильно пересічена, важкодоступна поза шляхами для всіх видів транспорту. Гірські хребти мають переважно висоту 800-1000 м. Територія знаходиться в зоні сейсмічної активності.
Клімат
На території Хорватії переважає два типи клімату: середземноморський і континентальний. Континентальний характерний для центральних і східних районів країни, переважно з теплим (спекотним) літом і холодною зимою. Середземноморський характерний для Адріатичного узбережжя, з помірною зимою і сухим літом.
Дінарські гори відіграють важливу роль у затриманні вологих повітряних мас, які надходять у Хорватію з півдня і заходу. Вони збирають майже всю вологу, що в свою чергу впливає на кількість опадів у країні.
Кліматичні умови різних районів Хорватії.
У центральній частині (Панонія) клімат помірно континентальний. Вітри переважно західні і північно-західні. Для гір характерні гірські та долинні вітри, які спостерігаються вдень на полонинах та схилах гір. У нічний період "фени" - теплі та сухі вітри з гір.
У Східній Славонії клімат помірно континентальний. Вітри переважно західні та північно-західні. Їх переважна швидкість - 2-4 м/сек. Взимку часто дме "кошава" - холодний сильний сухий північно-східний вітер. Швидкість - 6-10 м/сек. Опадів - 600-700 мм на рік.
У Далмації клімат субтропічний, середземноморський. Температура на поверхні моря у лютому - +8 + 9 град. С, води - +5 град. С. На мілководді - +7 град. С. Середня температура води в літню пору на Адріатиці - +22-+25 С. Опадів - до 1000 мм.
Рівень води може підвищитися на південь до 15-20 см, на північ - до 50 см. Цьому сприяють також вітри "бора", "сірокко" та "юго" (східні бризи). "Бора" - це зимовий поривчастий вітер, що піднімає хвилі до 2,5 м. "Сірокко" дме з південного сходу. Це теплий та вологий вітер середньої швидкості. Дме з північного заходу в теплий період року. "Юго" - вологий і не завжди теплий вітер.
Зима: грудень-лютий, м'яка, з вітряною та похмурою погодою. Температура повітря вдень - від 6 до 8, вночі - 3-5 град. С, мінімальна - 10. Опади - 9-10 днів на місяць, випадають у вигляді невеликих дощів, іноді у вигляді мокрого снігу, який швидко тане. Інколи буває туман.
Весна: березень-квітень. Характеризується похмурою погодою та чергуванням дощових днів з ясними і теплими днями. Опади - від 1 до 10 днів на місяць, випадають у вигляді сильних дощів.
Літо: травень-вересень, спекотне, з переважно ясною погодою. Хоча подекуди бувають хмарні дні. Удень на більшості території зазвичай температура від 19 до 26 град. С, максимальна - до 37-40 град. С. Вночі - 15-23 град. С. Опади часті, особливо в першій половині літа.
Осінь: жовтень-листопад. Тепла, дощова, 10-12 днів на місяць опади. Часто похмура погода, вітри, грози. Вітер переважно східний та північно-східний, швидкість вітру - 1-4 м/сек.
Природні ресурси
Нафта, вугілля, глиноземи, низькосортні залізні руди, кальцій, природний асфальт, кварц, слюда, глини, сіль.
Грунти
На більшій частині території Хорватії переважають щебеневі суглинисті грунти, товщиною 3-6 м. Під ними знаходяться скельові породи, які місцями виступають на поверхню у вигляді скелястих обривів. На дні міжгірних полонин та улоговин, а також на низьких ділянках узбережжя грунти глинясті, товщиною 0,5-2 м.
Грунтові води залягають на глибині від 0,5 до 10 м, у долинах та улоговинах - до 50-100 м. Грунтові води нерідко виходять на поверхню у вигляді джерел (1-50 куб. м/г). Територія знаходиться у зоні сейсмічної активності. Сила зареєстрованих тут землетрусів сягає 6 балів.
Для території Хорватії характерні відламкові породи (пил, пісок та гравій, глина, карбонати, вапняк та долеміт). Колись це були степові скелі, які зсунулися і зруйнувалися (95%). У Панонійському районі скелі вулканічного походження. У Карському районі - карбонатні, метаморфічні породи. Складовою частиною тектонічної будови Хорватії є складки та вулканічні породи.
Північно-західна і південно-східна частини країни. Ці райони відрізняються гідрогеологією. Північна Хорватія більш спокійна, відламкові породи у долинах річок Сава та Драва та їхніх приток, по яких проходить головне річище.
На заході та півночі Хорватії розташовані розколини, карбонатні скелі. Карстові води брудні через відламкові породи та карстові скелі. Територія Хорватії сейсмічно активна.
У районі Дубровніка переважають щебенево-глинисті грунти, під ними залягають тверді породи, які нерідко виходять на поверхню на схилах обривів. Грунтові води залягають на глибині 0,5-10 м. У нижніх частинах гірських схилів на глибині до 50 м і більше. Місцями виходять на поверхню у вигляді джерел.
В районі Шибеника грунти щебеневі та суглинкові, або піщані, в улоговинах - глинисті та піщані. Грунтові води в долинах річок та улоговин залягають на глибині 0,5-10 м, у нижній частині гірських схилів - на глибині 50 м і більше. Місцями грунтові води виходять на поверхню у вигляді джерел. Територія знаходиться у зоні сейсмічної активності.
Гідрографія
До водного басейну Чорного моря належить велика частина гідрографії Хорватії, що становить 68 % території. Дренажна територія Адріатичного моря значно менша. Між ними дуже важко визначити водорозділ.
Річки Чорного моря великі з малими розливами, спокійні, а Адріатичного моря бурхливі. На них знаходиться 60% гідроелектростанцій Хорватії. Річка Драва відрізняється від інших тим, що розливається тільки в травні, коли починає розтавати сніг.
Великі річки, які протікають у північній частині країни: Сава, Драва і Дунай. Вони та деякі інші, наприклад, Уна, Пула, Купа, Драгоня та Мура, є природними рубежами, які відповідають політичним кордонам країни з Боснією і Герцеговиною, Угорщиною та Сербією.
Великі річки, що протікають вздовж узбережжя Адріатичного моря: Піма та Роса в Істрії, Дрманія, Крка, Четіна у Далмації. Деякі з них судноплавні: Сава, Сісак, Драва.
Головні річки Республіки Хорватія: Сава - 962 км, Драва - 305 км, Купа - 296 км, Посул - 143 км, Корана - 134 км, Бедня - 133 км, Лоня, Требеш - 132 км, Шетма - 127 км, Ума - 120 км, Лука - 112 км, Добра - 104 км, Четіна - 100 км, Гліна - 100 км, Кура - 67 км, Неретва - 20 км.
Озера
У Хорватії немає великих озер (найбільше озеро Врана, поблизу Біограду, має площу 30 кв. км). Більшість озер мальовничі - Плітвіцькі Озера (ланцюг з 16 озер і 200 водоспадів на річці Корана), Червоне та Синє озера поблизу м. Імотскі (унікальне карстове явище), прісноводне озеро Врана, підземні озера на острові Крес і озеро Проклян (по річці Крка поблизу Шибеника). Більше відомі штучні озера - Локве і Баєр в Гірському Котарі, Тракоскан у Хорватському Загір'ї і Перука по річці Сетіна в Далмації. Озеро Koпачево і лісові болота навколо Бараньї - основні землі гніздівлі та виведення диких птахів.
Адріатичне море простягається з північного заходу на південний схід між Балканським та Апеннінським півостровами. Його довжина становить приблизно 783 км, середня ширина - 170 км, середня глибина - 252 м. Північно-західна частина мілка (максимум 23 м у затоці Трієст), у той час як на півдні набагато глибше (1200 м. в Південному Адріатичному басейні, приблизно за 3 км на південь від Дубровніка.).
|
|
|
|
