|
|
НАСЕЛЕННЯ |
| |
Станом на 2002 рік загальна чисельність населення країни становить 61,1 млн. осіб, що ставить Францію на 13-е місце у світі і 4-е місце в Європі за кількістю населення.
Густина населення - 102 людини на 1 км2.
Національний склад
Національний склад Франції порівняно однорідний, понад 90% жителів -французи. До національних меншин, які населяють деякі околичні області, належать: на Сході - ельзасці і лотарингці (близько 1,4 млн. осіб), на Півночі - бретонці (1,25 млн.), на Сході - фламандці (300 тис.), на Півдні - каталонці (250 тис.) і баски (140 тис.), на острові Корсика - корсиканці (280 тис. осіб); у великих містах живуть євреї (близько 500 тис. осіб).
Близько 4 млн. іноземців - італійці, португальці, іспанці, поляки, алжирці, марокканці та інші.
Приріст населення
Природний приріст населення становить 12 осіб на 1000 жителів. Франція - високоурбанізована країна: частка міського населення - близько 80 відсотків.
У 30-х рр. ХХ ст. спостерігався природний спад населення. Після Другої світової війни 1939-45 рр. приріст населення дещо збільшився. Починаючи з 50-х рр. спостерігалося зниження природного приросту населення (незважаючи на активне заохочення народжуваності державою), коефіцієнт приросту в 1961-65 рр. в середньому за рік становив 6,8 на 1 тис. жителів, у 1973 році - 5,7, в 1974 - 4,8, в 1976 - 3,1. Низький природний приріст призвів до "старіння нації": у 1974р. осіб у віці більше 60 років налічувалося 18,2%.
За 1946-74 рр. населення Франції збільшилося на 12 млн. (з них 70% за рахунок природного приросту; 20% - імміграції; 10% - репатріації французів з колишніх колоній).
Тривалість життя і вікова структура
Середня тривалість життя (на 1992 рік) становила 74 роки у чоловіків і 82 роки у жінок. Рівень народжуваності (на 1000 людей) - 13. Рівень смертності (на 1000) - 9.
26,4% населення перебуває у віковому інтервалі 0-19 років, 58,9% - від 20 до 64 років, у продуктивному віці - понад 40% французів, а безробітних - 12%.
Релігія
Пануюча релігія у Франції - християнство (католики - 45 млн. осіб (8 з 10).
Друга за кількістю послідовників релігія - іслам (4 млн. осіб).
Протестантів - 800 тис.
Іудеїв - 650 тис. осіб.
Мова
Офіційною мовою є французька, однак на околицях країни розмовляють баскською (Піренеї), каталонською (Руссільон), німецькою (Ельзас), бретонською (Західна Бретань), фламандською (район Дюнкерка) і корсиканською (діалект італійського на Корсиці). Французи, як правило, вчать і знають іноземні мови, але дуже неохоче розмовляють ними з іноземцями. Якщо іноземець хоча б трохи висловлюється по-французьки, його сприймають доброзичливо і з захопленням. Однак, французи не роблять знижку на погане знання мови і говорять дуже швидко.
У сфері обслуговування англійською говорять, але, як правило, не дуже добре.
Столиця
Париж - найелегантніша столиця Європи, серце адміністративного, культурного і політичного життя Франції, де проживає п'ята частина її населення, вона настільки не схожа на іншу частину країни, що її часто називають "містом-державою зі своїми законами".
Тут у кожної вулиці або бульвару - своя історія; пам'ятки і музеї відомі практично в усьому світі. Архітектурний вигляд Парижа, який дбайливо зберігається, контрастує з новаторськими спорудами, які час від часу з'являються в історичному центрі. Це місто, яке не боїться змін, місто - заступник краси, мистецтва і моди.
Серце Парижа - острів Сіте (Cite) на Сені, де ще за часів Цезаря була заснована столиця кельтського племені паризіїв - Лютеція. Найвідоміша споруда острова, пов'язана з численними історичними подіями, - собор Паризької Богоматері (Cathedrale Notre-Dame de Paris), збудований у XII-XIV ст. Одна з найбільших готичних споруд має високий центральний шпиль (82 м), який ховається за двома квадратними вежами. Протягом всього світлового дня відвідувачі можуть підніматися вгору і милуватися Бурдоном - 16-тонним мідним дзвоном, в який бив горбань Квазімодо, герой роману В. Гюго "Собор Паризької богоматері", а також прекрасним краєвидом міста, що відкривається з веж.
Західний край острова Сіте майже повністю зайнятий комплексом палацу Правосуддя (Palais de Justice) - величезною готичною спорудою, де жили перші 12 королів династії Капетінгів. Частиною палацу є Консьєржері (Conciergerie) - колишня в'язниця, де провела свої останні дні Марія-Антуанетта. До Консьєржері примикає каплиця Сент-Шапель (Saint-Chapelle) - блискуча перлина готики, збудована ще в 1248 році.
На правому березі Сени розташований комплекс будівель одного з найбільших художніх музеїв світу - Лувра, де зберігаються такі світові шедеври, як "Джоконда" Леонардо да Вінчі, статуї Ніки Самофракійської і Венери Мілосської. Прекрасний королівський палац доповнюється архітектурними спорудами в саду Тюїльрі (Jardin des Tuileries): тріумфальна арка Карусель, завершує одну з найдовших перспектив у світі, повз давньоєгипетський обеліск на площі Злагоди, через Тріумфальну арку на площі Етуаль до Великої арки нового паризького району Дефанс, і скляна піраміда, спроектована американцем І. М. Пеєм.
Неподалік Центру ім. Помпіду розташована паризька ратуша Отель-де-Віль (Hotel de Ville), відновлена у первинному вигляді після падіння Паризької Комуни (1871). У старій частині Парижа, відомій також під назвою Маре (marais - "болото") увагу туристів привертають ансамблі чарівної прямокутної площі Вогезів (Place des Vosges) з будинком, у якому жив В. Гюго, та площі Бастилії (Place de la Bastille), де раніше стояла збудована в XIV ст. похмура в'язниця Бастилія з 11-метровими стінами. В'язницю було зруйновано під час Великої французької революції (1789), а на її місці споруджено Липневу колону. В ансамбль площі входить суперсучасна будівля Нової Опери (Opera de la Bastille), відкритої у 1989 році.
Інший не менш привабливий для туристів район включає знаменитий проспект Єлисейські Поля (Champs Elysees), що простягається від площі Злагоди (Place de la Concorde) до Тріумфальної арки на площі Етуаль (або Шарля де Голля). Прогулянка прекрасними Єлисейськими Полями з оглядом вітрин магазинів залишає незабутні спогади.
Відносно недалеко від Тріумфальної арки розташований комплекс будівель палацу Шайо (Chaillot), від якого відкривається дивовижний краєвид на 300-метрову Ейфелеву вежу - символ Парижа, збудовану до Всесвітньої виставки 1889 року. На вежі знаходяться оглядові майданчики і ресторани. З іншого боку вежі, на лівому березі Сени, розкинулося Марсове Поле.
Далі на схід уздовж Сени можна побачити такі градіозні споруди, як Будинок Інвалідів з гробницею Наполеона, палац Марії Медічі в Люксембурзькому саду, де зараз розташовується Сенат, а ще далі, за знаменитим Латинським кварталом (Quartier Latin) з будівлями Паризького університету і затишними бульварами Сен-Мішель і Сен-Жермен, знаходиться Пантеон - усипальня видатних людей Франції, збудований у XVIII ст. Тут поховані В. Гюго, Вольтер, А. Руссо, Е. Золя та інші.
На березі Сени в приміщенні колишнього залізничного вокзалу знаходиться один з найвідоміших музеїв світу - Д'Орсe (Musee d'Orsay) з колосальною колекцією картин імпресіоністів.
На лівому березі Сени, за Лувром, починається зона так званих Великих бульварів з фешенебельними житловими і торговельними кварталами, збудованими в XIX ст. Серед найвідоміших архітектурних споруд можна назвати будівлю театру "Гранд-Опера", навколо якого розташовані собор Мадлен, численні ресторани і магазини, в тому числі такі відомі, як "Галлері Лафайєт" ("Galeries Lafayette") і "Прентан" ("Printamps") тощо. Тут знаходяться знамениті паризькі кабаре "Мулен Руж" ("Moulin Rouge"), "Лідо", "Фолі Бержер" та інші.
Далі на північ розкинувся найвищий паризький пагорб - Монмартр, вершину якого вінчає білокам'яна Сакре-Кер (Sacre Coeur), збудована у 1876 році. Жителі Монмартру тривалий час вважали свій район відокремленим від міста селищем. Для художників Тулуз-Лотрека та Утрілло, а пізніше Пікассо і Матісса, поета Г. Аполлінера і піаніста Е.Саті Монмартр був втіленням свободи; з кінця XIX ст. він здобув популярність як житло богеми.
Особливої чарівності Парижу додають численні парки, сквери і сади, серед яких нарівні із згаданими садами Тюїльрі і Люксембурзьким слід назвати Булонський ліс (Bois de Boulogne).
Околиці Парижа - це знаменитий Версаль (Versailles) з його унікальним палацово-парковим комплексом і фонтанами часів Людовика XIV, собор Сен-Дені, будівництво якого почалося ще в VII ст. Протягом багатьох сторіч цей собор був усипальнею королів і королев Франції. Всім відомі палац Фонтенбло - королівська резиденція, починаючи з XII ст., замок Рамбуйє, готичний собор у Шартрі, а в останні роки і Євродіснейленд, який нині збирає принаймні в два рази більше відвідувачів, ніж Ейфелева вежа або Лувр.
|
|
|
|
