|
|
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ |
| |
| Варанасі, священне
омивання в Ганзі
|
Культура
Першою вивченою ідеологією Індії є релігія вед, яку принесли з собою завойовники арії у XIII ст. до н. е.
У X-VI стст. до н.е. це вчення було викладене у чотирьох збірниках (самхітах): Рігведа ("Книга гімнів"), Яджурведа ("Книга жертв"), Самаведа ("Книга пісень"), Артхарваведа ("Книга жреців"). Про народження гімнів самі співці говорили як про результат тяжкої праці і божественного натхнення (післе прийняття магічного напою). Кожний гімн - звернення до конкретного бога. Гімни дев'ятої книги "Рігведи" присвячені силі божественного напою - Соми. У ведах зустрічаються також побутові замальовки та іронічні роздуми про богів. Молитви вед пронизані бажанням мати багатство - їжу і людське потомство, але в них так само часто згадуються способи його досягнення. Упродовж майже всього першого тисячоліття створюються коментарі до вед: "Брахмани" (ритуального характеру), "Араньякі" та "Упанішади" (філософського). До цієї літератури належить і "веданта" - твори з астрології, віршоскладання, етимології тощо. Необхідність коментарів була викликана древністю мови вед.
Але коментарі перетворювалися у філософські та інші роздуми, які мали власні цілі.
Ведійські боги були уособленням сил природи і ієрархічного пантеону не становили: головним ставав той, у кому виникала потреба.
Пізніше в Індії набули поширення стамбхи - культові стовпи з вибитими проповідями. Найзнаменитіший - Сарнатхскький (колона Ашоки). На барабані вибиті тварини - символи сторін світу, на капітелі - леви, які несуть колесо закону (образ Будди і знак його прозріння). Визначилися також місця паломництва: Капілавасту, де народився Будда; Гайа, де він прозрів; Бенарес, де він прочитав першу проповідь, і Кусінагара, де він впав у нірвану.
З III ст. до н. е. створюються буддійські храми у печерах Аджанти (найпізніші створені у VII ст. н.е.). На їх стінах добре зберігся живопис: сцени з життя Будди, його втілення, сцени з життя індійців. Зображенням притаманна вишукана естетичність (тільки жіночих зачісок налічується 240 видів). Стародавні живописці керувалися принципом: шлях доброчинності - шлях краси.
До нашої ери Будда в образі людини не зображувався: підношення Будді зображались як підношення алмазному трону, на якому він прозрів, дереву, ступі, чакрі - колесу, що символізує вчення.
Також цікавий печерний комплекс в Карла (неподалік Бомбея). Довжина головного храму - 40 м, висота і ширина - 15 м. Збереглися дерев'яні балки з тису, вздовж стін тягнуться ряди колон. Капітелі представляють собою групи слонів, на колінах яких сидять генії. Навпроти входу, біля задньої стіни, знаходиться ступа, увінчана триярусним зонтом.
| | Каврнавал в Гоа
|
У південній частині штату Біхар у комплексі Бодх-Гая збудований храм Прозріння: крута утнута піраміда на квадратній платформі. Біля західної стіни храму під деревом - прямим потомком дерева Будди на невисокому підмурку лежить плита з полірованого піщаника - "алмазний трон".
З часів Ашоки існує буддійська організація (громада) монахів. Тьмяно-жовтий колір одягу символізував її поношеність, шили її завжди з клаптів, наслідуючи убогих. Самі монахи відмовлялися від зручностей і задоволень. Їм заборонялося мати золото і срібло. Волосся на голові збривали на знак відмови від індивідуальності. Монахам приписувалися всі мислимі дивовижні здібності. Але вони існували лише на пожертвування мирян (причому дарунок монахам розцінювався як дар Будді). Мирянин міг стати "шанувальником" - це означало відмову від вбивства будь-якої істоти, брехні, алкоголю, крадіжок, обов'язкове дотримання подружньої вірності, а головне - постійна підтримка чернечої громади.
Якщо ранній буддизм проголошував усе матеріальне буття стражданням, то махаяна все існуюче називав пусткою. Еволюція буддизму в цьому напрямку природна: боротьба зі стражданнями може спиратися на утіхи вже в цьому світі. Поширення махаяни серед народних мас Східної Індії привело до злиття буддизму з тантризмом. Древні уявлення, пов'язані з культом плодючості, у сполученні з буддійським містицизмом дали розуміння всесвіту як психічної активності, найвищим проявом якої був перехід від різко негативних емоцій до найвищої насолоди (сексуальної). Переживання насолоди, як злиття з божеством, досягалося поєднанням йоги з буддійською медитацією і складною технікою сексуальних стосунків.
У VI-VII стст. тантричні уявлення були оформлені в тексти. Четвертим тілом Будди визнавалася "плоть блаженства". У цій іпостасі Будда зображувався в обіймах своєї шакті Тарой (Бхагаваті). Своя шакті з'являється також у інших богів і болхісатв, а потім у відлюдників. З трьох шляхів до припинення перероджень, сформульованих в "Бхагавадгіті", домінуючим вважається саме шлях любові (поруч із знанням і діяльністю). Примітно, що в іншому варіанті тріади шляхів поряд з благочестям і насолодами названо прагнення до матеріальної вигоди. Тантричні уявлення згодом були засвоєні індуїзмом і відображені в скульптурах і рельєфах храмів (наприклад, в комплексі Кхаджурахо), в мініатюрах (особливо XVIII ст.). Храми Північної Індії імітують органічні, рослинні форми, плавно, хвилеподібно нарощувані об'єми ніби виростають з цоколю будівлі.
Розквіт буддизму в Індії припадає на V-VII стст. Махаяна сприяла поверненню до ієрархічних уявлень, а тантризм - реабілітації почуттєвого світу. З IV ст. за часів династії Гуптів розвивається світська культура. Поруч з храмами у трактаті з архітектури V-VI стст. описані громадські споруди, палаци. Вторгнення гунів також сприяло переходу до ієрархічної організації громади. Як і в Європі, розпад гуннської держави призвів до утворення князівств і відносин, які в Європі були названі феодальними. У V-VII стст. на території Індії налічувалося близько 50 держав.
| | Індійський божок
|
Гуптські царі підтримували різноманітні релігії, але називали себе прибічниками Вішну. У надписах того часу індуїстські імена зустрічаються у п'ять разів частіше, аніж буддійські і джайністські. До V ст. оформлюються зведення індуїстських міфів і переказів. Ці зведення призначалися не для обраних, а для всього населення, якому вони були близькі і зрозумілі. Повністю відповідала духу ієрархічної спільноти основна ідея індуїзму - ідея особистого служіння богу і неподільної відданості йому. Найбільш популярними богами стали Вішну і Шіва.
Міські ремісники основних спеціальностей були підпорядковані корпораціям. Місто як осередок культури вже різко протистояло селу. Можливо, існували також царські майстерні: важко уявити, що ремісники-одинаки створили колону Чандрагупти II у Делі з нержавіючого заліза чи величезну бронзову статую Будди в Султанганджі. Ремісничі гільдії, як і торговельні, приймали грошові внески, здійснювали банківську діяльність. Існувала окрема корпорація банкірів-міняйл. Однак мало знайдено мідних грошей, замість них навіть у столиці використовували мушлі. Після занепаду династії Гуптів (середина VI ст.) торгівля все більше набувала характеру натурального обміну.
Індуїстські храми до епохи Гуптів були невеликі - дерев'яні, з плескатими дахами і товстими стінами. Тепер вони стають кам'яними і тягнуться вгору. Основною в індуїстському храмі є вежа (шікхара) над невеликим святилищем з фігурами або символами богів. Цю форму використовували також буддисти: у той самий період (IV-VI стст.) був споруджений згаданий храм у Бодх-Гаї біля місця прозріння Будди.
Скульптура
Розвиток скульптури більше пов'язаний з буддистськими пам'ятками. Матхурська школа скульптури, яка діяла на основі древніх традицій маур'їв, славилась портретами царів. У перші століття нашої ери у багатофігурних композиціях з'явилися зображення будд, ще не обмежені каноном. На північному заході високого рівня майстерності досягнула гандхарська школа, яка прийняла вплив античної і средньо-азійської традицій. З IV ст. в цій школі переважала ліпна скульптура, більш легка у виготовленні. На кам'яну основу накладався шар вапняного розчину, з якого ліпилися обличчя і деталі одягу. Статуї розписувалися. Інколи голови робили окремо. В гуптську еру майстри матхурської школи вже намагалися передати психічний стан навіть другорядних персонажів. Ставлення раннього буддизму до дійсності дозволило його мистецтву засвоїти деякі досягнення давньогрецького мистецтва: реалістичне зображення людського тіла було дещо перебільшене і позбавлене індивідуальних рис. Зображення Будди, який стоїть, також відштовхувалися від античних зразків - фігура була одягнута у гіматій. Поступово канон набув традиційно-національних рис. У статуях Будди вони намагалися зобразити стан вищого натхнення. Спостерігається розквіт інших художніх ремесел.
Література і театр
| | Індійські ляльки
|
На період правління династії Гуптів припадає розквіт авторської лірики і драматургії Древньої Індії - творчість Калідаси (IV-V стст.). Традиції епічного жанру продовжує його поема "Род Рагху", в якій династія царевича Рами зводиться до пращура Ману. Калідаса пояснює причину вигнання Рами (сюжетна зав'язка "Рамаяни") прокляттям відлюдника, сина якого вбив батько Рами. Царі цього роду зображені як доброчесні, ідеальні правителі (можливо, автор натякав на династію Гуптів).
Високої досконалості досягнув Калідаса у зображенні любовних переживань. У поемі "Хмаринка-вісник" вигнаний на землю напівбог звертається до хмаринки з проханням передати привіт своїй коханій. Фоном людських переживань слугують поетичні одухотворені пейзажі. В описах казкових царств проглядається натяк на життя аристократії у резиденціях династії Гуптів.
Традицій епічної поезії дотримувалися також Бхарава ("Бій Арджуни"), Магха та інші.
У древньоіндійській драмі жанри трагедії і комедії не були відокремлені, так як відповідно до релігійної установки неможна було виводити глядача з душевної рівноваги. Заборонялися зображення боротьби, відбирання влади, загальних бід, нещасливі розв'язки. Боги і знать у драмах розмовляли на санскриті, а жінки та інші персонажі - на пракритах. Використовулися не лише віршований і прозовий тексти, але й танець і музика.
У світській літературі релігійні цінності висміюються. У прозових повістях Дандіна (приблизно VI-VII стст.) описані любовні пригоди відлюдників, буддійські черниці фігурують як звідниці... В той же час основну увагу приділено еротиці, жіночій красі. Величезного значення набувають стилістичні і фонетичні ефекти. Перу Дандіна належить також "Дзеркало поезії" - трактат, у якому викладені уявлення того часу про необхідні якості поетичного твору, про тонкощі літературних прийомів і стилів.
Найрозвинутішою літературою місцевою мовою була тамільська. У III-IV стст. у Таміланді було засновано поетичну академію. До нашого часу дійшли збірки "Вісім антологій" і "Десять ліричних поем". Можливо, у VII ст. були складені збірки повчальних виразів "Тірукурал" і "Наладіяр". Ліричністю і реалізмом відрізняються епічні поеми "Шілаппадігарам" і "Манімехалей". У VIII-IX стст. розвивається лірика найянарів і альварів.
У цей же час розвивається філософія як більш світський варіант світогляду. Школа локаятиків була наближена до матеріалізму, буддійські школи мадхъяміків і віджнянавадинів заперечували існування і бога, і душі (а також всього зовнішнього світу). Виникає історія філософії - у вигляді оглядів філософських систем.
Можливо, влада брахманів справді похитнулась, в усякому разі, багато династій Північної і Центральної Індії X-XIII стст. прираховували себе до кшатріїв (воїнів) - навіть ті, які походили з брахманів. Згідно з індуїстськими канонами брахман міг приймати земельні дари лише від справжнього кшатрія. Ознакою цього був факт завоювання стабільної влади.
Але в нових соціальних умовах до XII ст. і господарське, і мистецьке життя Індії вступає у смугу стагнацї.
(Малюга Ю.Я. Культурология. М.: Инфра-М, 1999.)
Визначні місця
| | Храм Дхармараджа-ратха
|
Мадрас: урядовий музей; національна картинна галерея.
Варанасі: музей Сарнат; 1500 храмів, головний - Золотий Храм; масові купання в Гангу.
Вріндаван: "місто п'яти тисяч храмів", місце, де народився Крішна. Чудова архітектура, місце паломництва кришнаїтів усього світу.
Калькутта: музей Індії; технологічний музей Бірла; меморіал Вікторії у парку Майдан; Радж-Бхаван (будинок уряду); собор Св. Павла; ботанічний сад.
Бомбей: музей Західної Індії; парк Вікторія Гарднз із зоопарком; печери Канхері з барельєфами II-IX стст.; кілька храмів VII ст.
Агра: мавзолей Тадж - Махал; Перлинна мечеть (XVII ст.); мраморний мавзолей Джахангрі-Махал, червоний форт.
Каджураху: храми кохання Кама-Сутра.
Патна: сікхські храми.
Делі: національний музей, Червоний форт (1649); Велика мечеть; Зал громадських прийомів Великих Монголів; палац Ранг-Махал; Перлинна мечеть; башта XII ст. Кутб-Мінаре, там же нержавіюча століттями металева колона - одне з чудес світу; зоопарк.
Джайпур: астрологічна обсерваторія.
Амрітсара: Золотий Храм сікхів, оточений священним водоймищем безсмертя.
Національні парки
Північна Індія
Корбетт (Уттар-Прадеш) - передгір'я Гімалаїв; солончакові ліси і рівнини. Фауна: тигри, слони, леопарди і різні птахи.
Дадва (Уттар-Прадеш) - на кордоні з Непалом. Тут водяться тигри, ведмеді-губачі і пантери.
"Квіткова долина" (Уттар-Прадеш) - під час цвітіння цей "сад на даху світу", що знаходиться на висоті 3500 м, осліплює пишним різноцвіттям.
Сариска (Раджастхан) - ліс і відкриті рівнини. Самбар (найбільший з індійських оленів), четал (плямистий олень), нілгаї (індійська антилопа), чорний олень, леопард, тигр.
Рантхамбхор (Саваї-Мадхопур - Раджастхан) - горбисті ліси, рівнини і озера. Самбар, чінкара (індійська газель), тигр, ведмідь-губач, крокодили і перелітні водоплавні птахи.
Бандавгарі (Мадхья-Прадеш) - у горах Віндья. У парку різноманітна фауна, включаючи пантер, самбарів і гаурів.
Бхаратпур (пташиний заповідник Кеолоадео Гана) (Раджастхан) - найвідоміший пташиний заповідник Індії. Тут безліч унікальних водоплаваючих птахів, велика кількість мігрантів з Сибіру і Китаю; журавлі, гуси, чаплі, змієлови тощо.
Канха (Мадхья-Прадеш) - солончакові ліси і савана. Єдине місце, де мешкає барашингха (болотне оленя); крім того, зустрічаються тигр, четал, гаур (індійський бізон), мавпи.
Шивпури (Мадхья-Прадеш) - відкриті ліси і озеро. Фауна: чінкара, чоусінгха (чотирирога антилопа), нілгаї, тигр, леопард, водоплаваючі птахи.
Східна Індія
Казіранга (Ассам) - луки й болота. Фауна: індійський однорогий носорог, водяний бик, тигр, леопард, слон, олені, різні пернаті. Можливе пересування по парку на слонах.
Заповідник Манас (Ассам) - на кордоні з Бутаном. Тропічний ліс, савану і річні береги населяють носорог, водяний бик, тигр, слон, золотий лангур, водоплавні птахи. Дозволено рибалити.
Заповідник тигрів Паламау (Біхар) - кам'янисті і лісисті пагорби. Тигр, леопард, слон, самбар, дика тропічна кішка, макака резус, рідко - вовк.
Хазарібаг (Біхар) - солончаки і лісисті горби. Самбар, нілгаї, четал, тигр, леопард, рідко - мунтджак (великий гавкаючий олень).
Заповідник тигрів Сундербанс (Західна Бенгалія) - мангрові ліси. Тигр, річкова кішка, олень, крокодил, дельфіни, різноманітні пернаті.
Заповідник Джалдапара (Західна Бенгалія) - тропічний ліс і савана. Носоріг, слон, різні пернаті.
Заповідник тигрів Сіміліпал (Орісса) - великий солончаковий ліс. Тигр, слон, леопард, самбар, четал, олень-мунтджак і оленя.
Південна Індія
Заповідник Періяр (Керала) - велике штучне озеро. Слон, гаур, дикий собака, чорний лангур, бобри, черепахи; численні види пернатих, включаючи птаха-носорога і водяну сову.
Заповідник водоплавної птиці Ведантхангал (Тамілнад) - одне з наймальовничіших масових місць гніздування в Індії. Бакланові чаплі, лелеки, пелікани, чомгі тощо.
Пташиний заповідник Пойнт-Калімер (Тамілнад) - в першу чергу відомий своїми фламінго. Є чаплі, чирки, кроншнепи, ржанки і чорні козли та кабани.
Пташиний заповідник Пулікат (Андхра-Прадеш) - фламінго, сірий пелікан, чапля, крачка.
Данделі (Карнатака) - парк населений бізонами, пантерами, тиграми і самбарами.
Національний парк Джавхар включає національні парки Бандіпур і Нагархол (Карнатака) та заповідники Мудумалай (Тамілнад) і Ваянад (Керала) - густий змішаний ліс. Найбільша популяція слонів в Індії; леопард, гаур, самбар, олень-мунтджак і гігантська білка. Серед птахів - індійська зозуля, барбет і трогон.
Західна Індія
Крішнагірі Упаван (Махара-штра) - відомий раніше як Борівілі, цей заповідник охороняє важливу природну зону біля Бомбея. Печери Канхері, озера Віхар, Тулсі і Поварі. Водоплаваючі птахи і дрібні ссавці.
Тароба (Махараштра) - тиковий ліс і озеро. Тигр, леопард, нілгаї, гаур. Нічні огляди.
Сасангір (Гуджарат) - лісисті рівнини та озеро. Єдине місце мешкання азійського лева; також самбар, чоусінгха, нілгаї, леопард, чінкара і дикий вепр.
Пташиний заповідник Нал Саровар (Гуджарат) - озеро. Перелітні водоплаваючі птахи, включаючи фламінго.
Заповідник "Малий Качський Ранн" (Гуджарат) - пустеля. Стада кура (індійського дикого осла), вовк, каракал.
Велвадар (Гуджарат) - савана Нової дельти. Велика концентрація чорних козлів.
|
|
|
|
