|
|
ГЕОГРАФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ |
| |
| | Дудхсагарський водоспад
|
Географічне положення
Індія - країна однієї з найдавніших світових цивілізацій, казковий край, куди упродовж століть мріяли потрапити мандрівники і купці, завойовники і шукачі скарбів, туристи і бізнесмени. Республіка Індія розташована в Південній Азії на півострові Індостан, займає більшу частину Індо-Гангзької низовини. На півночі межує з Афганістаном, Китаєм, Непалом і Бутаном, на сході - з Бангладеш і Бірмою (М'янма), на заході - з Пакистаном. Індія знаходиться на найважливіших морських і повітряних коммунікаціях, що з'єднують країни Південної Азії і Південно-Східної Азії з Європою та Африкою. На півночі її територія обмежена Гімалаями, на заході її береги омиваються водами Аравійського моря, на сході - Бенгальською протокою, на півдні Полкською протокою, яка відокремлює її від острова Шрі-Ланка, та Індійським океаном. До складу Індії входять Лаккадивські та Аміндівські острови, розташовані в Аравійському морі, Андаманські та Нікобарські острови - у Бенгальській затоці.
Переважають сухопутні кордони - їх довжина становить близько 15 тис. км, довжина морських кордонів - понад 5,5 тис. км. Індія - величезна країна: довжиною понад 3200 км з півночі на південь та приблизно 2700 км з заходу на схід. Висота над рівнем моря варіюється від 0 до 8598 метрів. Найвища точка над рівнем моря - Чогорі на півночі (на кордоні з Китаєм - 8611 м). Площа країни - 3268,1 тис кв.км.
Корисні копалини
Корисні копалини Індії різноманітні, їх запаси великі. Основні родовища розташовані на північному сході країни. На кордоні штатів Оріса та Біхар знаходяться залізорудні басейни, які мають світове значення (найбільший - Сінгбхум на плато Чхота-Нагпур). Залізні руди характеризуються високою якістю. Загальні геологічні запаси становлять понад 19 млрд. тонн. Індія володіє також значними запасами марганцевих руд. Трохи на північ від залізорудних знаходяться головні кам'яновугільні басейни (в штатах Біхар, Західний Бенгал), але це вугілля має невисоку якість. Розвідані запаси кам'яного вугілля в країні становлять приблизно 23 млрд. тонн (загальні запаси вугілля в Індії оцінюються в 140 млрд. тонн). На північному сході країни спостерігається особливо сприятлива погода для розвитку галузей важкої промисловості. Штат Біхар - найбагатший на корисні копалини район Індії. Різноманітні корисні копалини і в Східній Індії. Це боксити, хроміти, магнезити, буре вугілля, графіт, слюда, алмази, золото, монацитові піски. В Центральній Індії (східна частина штату Мадхья-Прадеш) також є значні родовища чорних металів та кам'яного вугілля. Важливим джерелом енергії може стати радіоактивний торій, який міститься у моноцитових пісках. В штаті Раджастхан виявлені уранові руди.
Клімат
В Індії субекваторіальний, мусонний клімат, на півночі - тропічний. Виділяють три сезони: сухий холодний - з жовтня по березень, сухий жаркий - з квітня по червень та вологий - з липня по вересень з пануванням південно-західного мусону (червень-жовтень) та північно-східного пасату (листопад-лютий). Клімат досить різноманітний. Коли в Гоа (на узбережжі Індійського океану) тільки відкривається пляжний сезон (листопад), у Гімалаях вже лежить сніг. В середньому за вологий сезон випадає понад 80% річної суми опадів. Найбільше зволожені надвітряні схили Західних Гат та Гімалаїв (до 5-6 тис. мм на рік), найбільш дощове місце на Землі - схили масиву Шиллонг (приблизно 12 тис. мм). Найсухіші райони - північно-західна частина Індо-Гангзької рівнини (місцями менше 100 мм, сухий період 9-10 місяців) та центральна частина Індостанського півострова (300-500 мм, сухий період 8-9 місяців). Кількість опадів сильно коливається в різні роки.
Середня температура січня на рівнинах півночі - приблизно 15 °С, на півдні - до 27 °С, в травні скрізь 28-35 °С, місцями до 45-47 °С. У вологий період температури на більшій частині території Індії сягають 27 °С, 28 °С. В горах на висоті 1500 м в січні -1 °С, в липні 23 °С, на висоті 3500 м відповідно -8 °С і 18 °С.
Льодовики Індії. Вічними снігами та льодовиками в Індії зайнято близько 40 тис. км2. Основні центри концентрації льодовиків зосереджені на півночі Індії, в Каракорумі та на південних схилах хребта Заскар у Гімалаях. Найбільші льодовики: Сіачен (75 км), Балторо (62 км), Хіспар (53 км), Біафо (68 км). Їх живлення здійснюється переважно за рахунок снігопадів під час мусонів та завірюх на схилах. Середня висота снігової лінії - близько 5300 м на заході та 4500 м на сході.
Рельєф
Приблизно 3/4 території Індії - рівнини та плоскогір'я. Більшу частину Індостанського півострова займає Деканське плоскогір'я, розбите на низькі та середньовисотні гори зі згладженими вершинами та широкі плоскі і хвилясті плато, над якими підвищуються конічні та круглі пагорби та гори з крутими схилами. На заході плоскогір'я підвищується, утворюючи Західні Гати. Їх західний схил вертикальними уступами спускається до моря, східний - пологий, порізаний долинами великих річок (Кришна, Годаварі, Маханаді та ін.). Їх південним продовженням служать горстові масиви Нілгірі (висота до 2633 м), Анаймалай, Кардамонові гори з гострими вершинами, крутими схилами, глибокими ущелинами. На північному заході розташовані гори Аравалі (висота до 1722 м) - стародавній складчатий ланцюг, що складається з коротких паралельних хребтів, сильно зруйнованих ерозією. На півночі Деканське плоскогір'я обмежене горами Віндхья (висота - близько 881 м), які є південним краєм базальтового плато Малва, що сильно розчленований долинами рік. У північній частині плоскогір'я знаходяться середньовисотні скелясті хребти Сатпура, Махадео, Майкал, складені гнейсами, кристалічними сланцями та іншими породами, між якими розташовані лавові плато. На північному сході - плато Чхота-Нагпур (середня висота - близько 600 м), над яким до висоти 1366 м піднімаються окремі, схожі на башти, гребені з щільного пісковика. Плато опускається на північ до долини ріки Ганг мережею виступів. Східну околицю Деканського плоскогір'я утворюють Східні Гати (висота - до 1680 м), розчленовані ріками на окремі масиви. На північ від Індостанського півострова розташована плоска Індо-Гангзька рівнина, що опускається до дельт Інду та Гангу. Одноманітність рельєфу порушується тут ярами, які врізалися в круті урвища терас висотою 45-60 м, старорічищами, висохшими руслами річок.
Над рівниною з півночі трьома крутими уступами піднімаються Гімалаї та розташований північніше Каракорум - найвищі гори системи земної кулі (гора Нангапарбат у Гімалаях - 8126 м). Уступи Гімалаїв - Сіваликські гори (800-1200 м), Малі Гімалаї (2500-3000 м), Великі Гімалаї (5500-6000 м та вище), розділені ланцюгом міжгірських улоговин. Малі та Великі Гімалаї мають альпійськіі форми рельєфу.
Береги
Довжина берегової лінії - близько 12 тис. км2. Береги переважно низькі, піщані, слабо розчленовані, з лагунами. Зручних природніх гаваней мало, великі морські порти розташовані або в гирлах рік (Калькутта), або облаштовані штучно (Мадрас). Південна частина західного узбережжя Індостанського півострова називається Малабарським берегом, південна частина східного - Коромандельським берегом.
| | Узбережжя Індійського океану
|
Водні ресурси
За характером живлення ріки Індії діляться на "гімалайські", зі змішаним снігово-льодовиковим та дощовим живленням, повноводні протягом всього року, та "деканські", переважно з дощовим мусонним живленням, великими коливаннями стоку, повінню з червня по жовтень. На всіх великих річках влітку спостерігається різкий підйом рівня води, бувають великі повені. Найбільші ріки: Ганг, Інд, Брахмапутра, Годаварі, Кришна, Нарбада, Маханаді, Кавері. Багато з них мають важливе значення як джерела зрошення. Великих озер мало; вони утворені в гірських районах, переважно льодовикового або тектонічного походження. Найбільше - озеро Вулар у Кашмірській долині. Існують підставкові озера, які утворилися в результаті обвалів, зсувів, утворень морених пасм. На плоскогір'ї Декан - озеро Лонар вулканічного походження.
Ґрунти
На більшій частині території Індії поширені червоноколірні ґрунти.
На кристалічних породах схилів Західних Гат - червоно-жовті ферралітні ґрунти. В центральній частині півострова Індостан та на північному заході Індо-Гангзької рівнини - червоно-бурі ґрунти сухих та червонувато-бурі пустельних саван. На північному сході півострова Індостан - червоні ферралітні ґрунти високотравних саван. Трапи Декану вкриті автоморфними та перевідкладеними чорними, нерідко злитими ґрунтами сезонно сухих тропіків (регурами). На Індо-Гангзькій рівнині та на приморських низовинах на алювіальних відкладеннях поширені сіроземи, сіро-коричневі, коричневі та різні лугові ґрунти, майже повністю розорані; у дельтах річок та на деяких інших ділянках узбережжів - болотні ґрунти. У Гімалаях нижній пояс утворюють гірські коричневі ґрунти на заході і жовтоземи на сході, вище - гірські бурі лісові, підзолисті, гірсько-лукові ґрунти. За винятком регурів та деяких алювіальних, ґрунти Індії малородючі і потребують добрив, а в багатьох районах - зрошення або осушування.
В умовах різких сезонних коливань зволоження ґрунти часто зазнають впливу ерозії.
Рослинний світ
Рослинність Індостанського півострова та Індо-Гангзької рівнини представлена переважно саванами з акацій, молочаїв, пальм, баньянів, а також мусонними чагарниками та лісами з тику, сандалу, бамбуків, терміналій, диптерокарпових. На північному сході Індостану ростуть листяні змішані ліси, на надвітряних схилах Західних Гат і в дельті Гангу та Брахмапутри - вічнозелені змішані ліси. У Гімалаях та Каракорумі чітко проявляється висотна поясність. Біля підніжжя Західних Гімалаїв розташовані тераї (заболочені, сильно вирубані ліси та чагарники). Вище 1200 м мусонні ліси, гірські соснові ліси з вічнозеленим підліссям, темнохвойні ліси з ділянками вічнозелених та листяних порід. На висоті близько 3000 м починаються гірські луки та степи. На сході - вологі тропічні вічнозелені ліси піднімаються до 1500 м. Вище - гірські ліси з ділянками субтропічних видів, темнохвойні ліси, гірські луки. Природна рослинність Індії дуже змінена людиною.
Мусонні ліси збереглися лише на 10-15% своєї первинної площі; на Індо-Гангзькій рівнині природна рослинність майже не збереглася, на Індостанському півострові панують вторинні савани, рідколісся та колючі чагарники.
| | Національна тварина Індії - тигр
|
Тваринний світ
Фауна Індії належить до Індо-Малайської області ссавців, для якої найбільш характерними є мавпи (макаки, тонкотели, гібони), олені (плямистий, замбар та чорний), антилопи, бики (гаур, індійський та карликовий буйволи), зустрічаються індійський слон, бенгальський тигр, пантера, гімалайський ведмідь. Майже повністю винищені лев, леопард, кашмірський олень. Багата фауна птахів, плазунів та риб.Тваринний світ дуже різноманітний: є хижаки - тигр, пантера, леопард, сніговий барс, гепард, димчатий леопард, індійський слон, носорог, чорний ведмідь, вовк; багато ядовитих зміїв: кобра, чешуєніг; рептилії: пітони, крокодили.
Національна тварина Індії - тигр.
Національний птах - павлін.
Національна квітка - лотос.
Національний фрукт - манго.
В Індії налічується 47 заповідників та національних парків. Найбільші з них - Гірський Ліс в Гуджараті (де охороняється азіатський лев), Казіранга в Ассамі та Джалдапара в Західній Бенгалії (де охороняється індійський носорог).
| | Індійські Гімалаї
|
Природні райони
Гімалаї - високогірний район з альпійським рельєфом, глибоко розчленований ріками, з широким розвитком обледеніння. Південні надвітряні схили ретельно зрошуються при південно-західному мусоні та вкриті на значній відстані густими вічнозеленими лісами; північні схили, звернуті до Тібету, зайняті переважно гірськими степами та пустелями. На заході Гімалаїв переважають тропічні, а на сході субекваторіальні ландшафти.
Індо-Гангзька рівнина - алювіальна низовинна рівнина, що знижується на південний захід та південний схід. Західна її частина - Індійський Пенджаб - сильно розчленована ерозією, місцями є пагорби. Опадів випадає 350-500 мм на рік, переважають сухі степи та напівпустелі. На південному заході розташована піщана пустеля Тар, річна кількість опадів тут місцями менше 100 мм. Ще далі на південь - півострів Кач с невисокими піщаниковими хребтами в центральній частині, оточеній піщаними рівнинами з дюнами та ландшафтами сухих саван. Центральна частина Індо-Гангзької рівнини - долина Гангу з широкими терасами, місцями розчленована ярами, які утворюють інколи рельєф "дурних земель". Річна сума опадів - 1000-1500 мм. Більша частина долини розорана. Дельта Гангу і Брахмапутри - плоска, місцями заболочена поверхня, пересікається густою мережею рік та каналів, вкритих переважно мангровими і вічнозеленими вологими тропічними лісами.
Індостанський півострів характеризуєтся чергуванням високих східчастих рівнин, широких лавових плато, гнейсових пенепленів, валунних гір. Річна кількість опадів - від 500 до 1200 мм у внутрішніх районах та до 5-6 тис. мм на західних схилах Західних Гат. На рівнинах внутрішніх районів півострова переважають савани, рідкостійкі ліси та чагарники антропогенного походження. У горах збереглися масиви мусонних лісів. Приморська полоса східного узбережжя місцями заболочена та слабо населена.
Ассам - північно-східна найбільш зволожена частина Індії. Включає масивні пенепленізовані плато Шиллонг, вкриті переважно чагарниками, складчаті Індо-Бірманські гори, розділені глибокими долинами з густими вологими тропічними лісами, та долину річки Брахмапутра з високотравними саванами та вологими тропічними лісами, яка в нижній течії заболочена.
|
|
|
|
