Для Його Високоповажності Шекхолена Кіпгена представництво республіки Індія в Україні є восьмою дипломатичною місією. Однак, незважаючи на грандіозний досвід перебування закордоном, Україна відкрила йому багато нового. Своїми міркуваннями та враженнями з цього приводу Шекхолен Кіпген поділився із кореспондентом Укрінформу.

- Пане Посол, Ви один із найдосвідченіших дипломатів, який побував у багатьох країнах, пізнав різні народи, їх культури. Що нового побачили Ви в Україні? Чим вразив Вас наш край?

- Україна стародавня земля. Тут бере свій початок Київська Русь - мати всієї слов'янської культури і цивілізації. Тому, призначення послом в Україну я прийняв з великим задоволенням.

Першим, що впало мені у вічі була краса українських жінок. Я багато чув про неї. Дивився фільми з Мілою Йововіч, яка, як я згодом дізнався, народилася в Києві. Крім того, мені було приємно, що Україна - Батьківщини Сергія Бубки та Олега Блохіна, якими я захоплююся.

Іншою особливістю українців, яку я відкрив для себе, є гостинність і щедрість ваших людей. В Україні дійсно відчуваєш себе наче вдома. Мені, наприклад, бракувало хіба що манго і, можливо, дещо холоднішої зими. Але сьогодні, коли між Індією й Україною відкрився прямий переліт Київ-Делі, покуштувати манго можна у будь-яку пору року.

- Більше десяти років пройшло з часу відкриття Індією дипломатичного представництва в Україні. Багато чого змінилося в українсько-індійських відносинах за цей час. На якому етапі вони знаходяться сьогодні?

-Законодавча база, утворена між нашими країнами після 1991 року, налічує більше 17-ти угод про співробітництво у багатьох галузях. Усі вони однаково важливі, оскільки регулюють двосторонні стосунки у різних сферах. Однак, зупинятися на досягнутому не слід. Напрямки співпраці між Індією та Україною розширюються все більше і більше, тож неминучим є підписання нових документів.

Сьогодні відносини між нашими країнами значно кращі, ніж були кілька років тому. Це пов'язано із державним становленнями незалежної України, з її чіткою європейською позицією. Колись мало хто в Індії мав бодай якесь уявлення про Україну. Для пересічного індійця - це був Радянський Союз. Ситуація загострилася у 1996 році, коли Україна продала Пакистану партію танків. Тоді Індійське керівництво втратило інтерес до України, оскільки надія знайти тут партнерів і союзників видавалася дуже малою.

Нова ера двостороннього співробітництва розпочалася у жовтні 2002 року після візиту до Республіки Індія Президента України Леоніда Кучми. Тоді, по суті, україно-індійські відносини набули нового змісту. Підписання цілої низки угод дало можливість українсько-індійській співпраці розгорнутися з новою силою. Зараз ми підкреслюємо для себе важливість співробітництва з Україною.

- Чи не могли б Ви конкретизувати економічну складову співробітництва між Україною та Індією? Які двосторонні проекти економічної співпраці, на Ваш погляд, є найбільш перспективними?

- Український експорт до Індії сьогодні становить майже 203 млн. дол. США, а імпорт в Україну сягає 154 млн. Тобто економічне співробітництво між Індією та Україною має великий потенціал, який слід розвивати.

У нас тісно налагоджена співпраця у фармацевтичній, текстильній, металургійній і машинобудівній галузях. Крім того, Індія активно використовує більше ніж 100 українських літаків АН - 32.

Найбільшим технологічним контрактом між Індією і Україною є контракт компанії "Турбоатом" на постачання устаткування для чотирьох енергоблоків на атомні електростанції "Кайга" і "Раджастан" на суму близько 70 млн. дол. США.

Однак, враховуючи, що Україна - одна із найпотужніших країн, які виробляють сталь, а індійський ринок потребує збільшення постачань металів, вона може і повинна стати важливим партнером Індії.

Індійська компанія TATA Steel має намір інвестувати в металургійну галузь України близько 1 млрд. дол. США. У разі успіху, це стане однією з найбільших інвестицій в українську економіку. TATA Steel також братиме участь у тендері на приватизацію найбільшого металургійного підприємства України - "Криворіжсталі", який пройде у липні цього року.

Щодо інших проектів, то Індія сьогодні націлена на Союз незалежних держав, в тому числі країни СНД. У липні ми збираємося провести у Києві виставку "Індійські підприємства -2004", щоб зацікавити українські компанії якісною та екзотичною індійською продукцією. На виставці буде представлено майже все що виробляється в Індії і може бути цікавим та потрібним українцям, від іграшок і прикрас, до машин і скутерів. Я сподіваюся, що такі виставки стануть традиційними і проводитимуться хоча б раз на рік.

- В радянські часи Україна та Індія доволі тісно співпрацювали у військовій сфері. Наскільки плідною є ця співпраця сьогодні?

- Військове співробітництво між нашими країнами дійсно губиться у радянських часах. Що стосується сьогодення, то кораблі військово-морських сил Індії активно використовують двигуни, виготовлені у Миколаєві на ЗАТ "ЗАРЯ".

Крім того, ми купуємо українські двигуни для танків, придбаних в Росії, оскільки вони більш надійні та пристосовані до кліматичних умов Індії. Взагалі чітко говорити, що техніка, яку ми експортуємо з Росії тільки російська - не варто, адже багато її складових виробляється в Україні.

- Останні події у світі довели необхідність активізації боротьби з міжнародним тероризмом. Відомо, що Індія давно страждає від проявів різного роду екстремістів. Якою є позиція індійського керівництва щодо зусиль світової спільноти у боротьбі із тероризмом в арабському регіоні?

- Що стосується сучасної боротьби з тероризмом, то позиція Індії категорична - боротися потрібно. У цій галузі ми активно співпрацюємо з Ізраїлем, ООН, навіть з Україною. Однак, Індія не підтримувала і не буде підтримувати експансію США в Іраку. Ми відмовилися посилати туди свій контингент і не пошлемо його до тих пір, поки операція не отримає мандат ООН. Звичайно, Індія хотіла б брати участь у повоєнній відбудові Іраку, однак, навряд чи це можливо за умов, які склалися.

Хотілося б також уточнити, що терористи, які діють в Індії - це в більшості іноземні громадяни, які нелегально перетинають індійський кордон, наприклад, з Пакистаном.

- Тогорічні непорозуміння навколо острова Коса Тузла, спонукали керівництво України прискорити вирішення прикордонних проблем. Невирішеною проблемою Індії досі залишається Кашмір. Які шляхи подолання кризи в індо-пакистанських відносинах бачить керівництво Індії?

- Кашмір - це рана Індії, яка ніяк не може зажити з часу здобуття нею незалежності у 1947. Як відомо, Індією керувало більше 500 королів. Коли постало питання про приєднання Кашміру до Індії чи Пакистану, король Кашміру вирішив приєднатися до Індії. Але більшість населення провінції становили мусульмани. І коли Кашмір приєднали до Індії, Пакистан увів туди свої війська. Так почалася війна, яка має продовження і у наші дні.

Сьогодні вирішення кашмірської проблеми виходить на новий рівень. Активізувався переговорний процес, наприклад, прем'єр-міністр Індії Атала Біхарі Ваджпаї зустрічався з пакистанським лідером генералом Первезом Мушарафом. Значно зросла кількість офіційних візитів, налагодилася співпраця у різних сферах. Мрією нашого прем'єра є утворення конфедерації між Індією і Пакистаном. На його думку, дві потужні, незалежні країни об'єднані у конфедерацію - це найкращий варіант розв'язання існуючих суперечностей.

Як на мене, то основна проблема полягає в тому, що демократія в Пакистані не справжня, надумана, адже країна контролюється армією. Коли Пакистан стане справді демократичним, проблема вирішиться сама собою, тому що демократія і війна несумісні.

- Індія завжди залишалася колискою світової культури. Наскільки динамічними є відносини наших країн у цій галузі?

- Індія, як і Україна, дуже багата та древня країна. Спорідненість наших народів сягає глибини віків. Адже саме на теренах Криму і у південних українських степах жили і творили стародавні арії - предки українців. Багато індійців також щиро вірять, що вони походять від арійських народів, які у ІІ тисячолітті до н.е. рушили на схід, діставшись Індії.

Науковим свідченням такого зв'язку є величезна подібність українських слів до санскриту індійських жерців. Наприклад українське слово "тато" на санскриті звучить як "тата", "мати" - як "матар", "три" - "трі", "котрий" - "катара", "стана" - "стан" і т.д.

Це ж стосується і символіки. Українська писанка дуже нагадує легендарне "яйце Брахми", а тризуб (шулу) - часто тримає в руці індуїстський бог Шива, як символ тричленної побудови світу. Напевно, тому індійському народові близька і цікава українська культура. Переконаний, що бажання ближче познайомитися із традиціями і звичаями обох народів сприятиме поглибленню співпраці у туристичній галузі.

Поки що, на жаль, співпраця між українськими та індійськими туристичними компаніями дуже незначна. Однак перспективи є. Сьогодні, коли українська компанія "Аеросвіт" подарувала туризму двох країн нові можливості їх необхідно використовувати. Уже сьогодні помітні позитивні тенденції у цьому напрямку: за 3 місяці поточного року 6 тис. українців відвідали Індію, збільшилася і кількість індійських туристів. Хоча переважну більшість індійських громадян, які приїжджають в Україну все ще становлять бізнесмени і політики.

- Ваша Високоповажносте, Ви сказали про спільність наших народів, а що можна вважати суто індійськими, притаманним лише Вашому народові?

- Індія - країна розмаїть. У ній поєдналися різноманітні культури (арабська, слов'янська, європейська), різні релігії (індуїзм, іслам, іудаїзм, християнство), проживають різні нації. Тому дуже важко сказати, що повинен робити справжній індієць, як він має бути. Мова про особливості індійського народу спирається на розуміння його традицій і звичаїв. Саме про них слід пам'ятати, вирушаючи до Індії.

Індійці дуже обережно відносяться до усяких фізичних контактів, тому потискання руки чи поплескування по плечу не бажано. Якщо вітання за руку чоловіка з чоловіком ще можна допустити, зважаючи на загальноприйняті європейські норми, то жінці це робити не рекомендується. Найкраще для вітання вивчити слово "Намаскар". Вимовляючи його, треба скласти долоні на рівні носа і трішки нахилити вперед голову. Таке вітання є вираженням глибокої поваги до співрозмовника, що зробить його значно прихильнішими до вас.

Наступним важливим аспектом, про який варто пам'ятати, це поклоніння індійців корові - священній тварині. Тому в Індії не рекомендується одягати вбрання чи прикраси, де зображена корова, а також вироби зроблені з її кісток, рогів, шкіри. Тим більше неприпустимо жартувати на цю тему чи завдавати тварині якоїсь шкоди.

В Індії не варто на людях демонструвати будь-які особисті відносини між чоловіком і жінкою, навіть якщо вони одружені. Особливо неприпустимо цілуватися чи триматися за руки.

Гостей в Індії завжди приймають дуже радо, тому у відповідь необхідно з повагою поставитися до звичаїв господарів. Входячи у храм необхідно знімати взуття.

А взагалі усе злежить від освіти і виховання. Якщо поводити себе стримано і толерантно, то вам завжди будуть раді у будь-якій індійській оселі.

Розмову вела Галина Заріцька