|
|
КОРОТКИЙ ІСТОРИЧНИЙ НАРИС |
| |
В епоху первісно-общинного ладу, між 1200-1100 рр. до н.е., на територію сучасної Італії прийшли племена італіків. Дещо пізніше з'явилися іллірійці, згодом, близько 900-800 рр. до н.е., - етруски і, нарешті, з VIII ст. до н.е. - греки, які селилися переважно на півдні Апеннінського півострова і на Сицилії. Справжня історія Італії почалася із зміцнення могутності Риму і римлян.
У 753 р. до н.е., згідно з легендою, Ромул заснував Рим. Римляни і досі 21 квітня відзначають день народження Риму.
У VI ст. до н.е. Рим опинився під владою етруських царів-завойовників.
Приблизно у 500 р. до н. е. в Римі встановлено республіку.
У 287 р. до н.е. завершилася боротьба патриціїв і плебеїв, зрівняно правове становище станів.
У 264-201 рр. до н.е. Рим і Карфаген вели Пунічні війни.
У 133 р. до н.е. Рим затвердив своє панування на всьому Середземномор'ї.
З 27 р. до н.е. розпочалася епоха Римської імперії - період найбільшого розширення кордонів. За часів правління імператора Костянтина I (306-337) християнство стає державною релігією Римської імперії.
У 375 р. гуни вторглися в Європу. Почалося Велике переселення народів.
У 395 р. відбувся поділ Римської імперії на Західну і Східну (Візантію).
У V ст. Західна Римська імперія впала під натиском німецьких племен.
З 568 р. на більшій частині території Італії існувало Лангобардське королівство, яке було завойоване Карлом Великим у 774 р. На зміну Західній Римській імперії прийшла імперія Карла Великого.
У VIII-XI ст.ст. в Південній Італії утворюються морські республіки Амальфі, Гаета і Неаполь, а в Північній Італії зміцнюються республіки Генуя, Піза і Венеція. Арабів (сарацинів) витісняють з Південної Італії та з Сицилії.
У 1072 р. за часів правління Рожера I починається панування норманів у Південній Італії. У 1194 р. норманські області переходять під владу німецького короля та імператора Священної Римської імперії Генріха VI.
Після правління династії Штауфенів, що тривало до 1268 р., настає період територіальної роздробленості.
У XIII-XIV ст.ст. Папська область включає в себе значну частину Середньої Італії. Морська республіка Венеція знаходиться на вершині своєї могутності. Флоренція встановлює панування над великими районами Північної та Середньої Італії. У Мілані феодальний рід Вісконті (пізніше - династія герцогів Сфорца) встановлює одноосібне спадкове правління.
У 1442 р. Альфонс V, король Арагону, стає "королем обох Сицилій". Аж до 1713 р. Неаполітанське і Сицилійське королівства підкоряються іспанській короні.
У 1449-1492 рр. у Флоренції править Лоренцо Прекрасний, при дворі якого процвітають мистецтва епохи Відродження.
У XVI ст. династія Габсбургів веде війну з Францією за вплив у роздробленій на дрібні держави Північній Італії. У 1527 р. Карл V захопив і пограбував Рим.
У XVII ст., коли в боротьбу з Габсбургами вступає династія Бурбонів, папський престол укладає союз з Францією.
У 1705 р., в результаті перемоги принца Євгена в битві під Туріном, вся Ломбардія (Міланське герцогство) відходить до Австрії, яка здобула домінуючу владу в Італії.
У 1713 р., внаслідок війни за іспанську спадщину, Австрія за умовами Утрехтського миру отримує Неаполітанське королівство і острів Сардинія. Сицилія відходить Савойї.
У 1738 р. за умовами Віденського миру Карл VI, австрійський ерцгерцог та імператор Священної Римської імперії, поступається Неаполем і Сицилією Іспанії.
Коли у Флоренції помирає останній представник роду Медічі, Велике герцогство Тосканське відходить Австрії.
У 1797 р. укладено Кампоформійський мирний договір між Францією та Австрією: італійськими землями Австрія поступається Франції. Пізніше Наполеон I скасовує Папську область і приєднує її до Франції. У 1806 р. Жозеф Бонапарт стає неаполітанським королем, його спадкоємцем стає Йоахим Мюрат.
Після розгрому Наполеона Віденський конгрес (1814-1815) передає Ломбардію і Венецію Австрії. Австрійські війська входять у Неаполь і на Сицилію. Відновлено Папську область.
У 1831 р. Джузеппе Мадзіні в Марселі створює підпільну організацію "Молода Італія", мета якої - звільнення та об'єднання Італії. Починається Рісорджименто - епоха возз'єднання Італії. У 1838 р. Сардинське королівство оголошує війну Австрії, але зазнає поразки. Лише французи під проводом Наполеона III у 1859 р. змушують австрійців відступити.
У 1861 р., після того як Гарібальді визволяє значні райони Південної Італії, що приєдналися раніше до Сардинського королівства, сардинський король Віктор Еммануїл II приймає титул короля Італії.
У 1866 р. Італія оголошує Австрії війну, в якій була переможеною. Прусія, союзниця Італії, завдає австрійцям поразки в районі Садові. Ломбардія і Венеція відходять до Італії.
У 1870 р. звільнено Рим, світська влада Папи скасовується, Рим стає столицею об'єднаної Італії.
У 1882 р. італійський король Умберто I укладає Троїстий союз з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Однак у 1915 р. Італія вступає в Першу світову війну на боці Антанти.
У 1919 р. за умовами Сен-Жерменського мирного договору Італія отримує від Австрії Південний Тіроль, Істрію і Трієст.
У 1922 р. Беніто Муссоліні створює фашистську державу, і в 1929 р. підписанням Латеранських угод покладено край конфлікту між церквою і державою. Утворилася суверенна церковна держава Ватикан.
У 1935-1936 рр., незважаючи на санкції Ліги Націй, Італія завойовує Абіссінію (Ефіопію).
У 1940 р. Італія вступає у Другу світову війну на боці Німеччини.
У 1943 р. англо-американські союзницькі війська висаджуються в Південній Італії і визволяють Сицилію. Муссоліні скинуто, оголошується беззастережна капітуляція Італії. З цього часу антифашистські війська воюють проти Німеччини. Німецькі парашутисти визволяють Муссоліні з полону в Гран-Сассо. Він створює республіканський уряд у районі озера Гарда.
У 1945 р. німецькі війська капітулюють. Муссоліні стратили італійські патріоти.
У 1946 р. королем проголошений Умберто II. Однак на референдумі про форму правління країни більшість населення проголосувала за республіку. Король залишає Італію.
У 1949 р. Італія приєднується до НАТО.
У 1954 р. Трієст повертається Італії.
У 1957 р. в Римі утворилося Європейське економічне співтовариство.
|
|
|
|